Авторизация
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4
м. Кропивницький
м.Кропивниций вул. Шульгиних 38
(0522) 24-27-97
admin@school4.com.ua

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4
м. Кропивницький

МЕНЮ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

m 1

Пам’ятка батькам першокласника:


§ Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
§ Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
§ Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
§ Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
§ Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
§ Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
§ Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
§ Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
§ Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.


10 заповідей для батьків першокласника:


1. Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею  конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Адаптація першокласників:


Для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім’ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим. Тому на першому етапі адаптаційного періоду, який триває приблизно тиждень, вчитель, перш за все ставить завдання познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства.
Працюючи на другому етапі над режимом школяра, учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Група в даному випадку працює, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації. Режим дня в кожному класі вишиковувався по-своєму. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому – малюють, а в третьому – підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група будує свій план шкільного дня і обґрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що – допомагає стати справжніми школярами.
На третьому етапі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.
Четвертий етап адаптаційного періоду першокласників присвячений контролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи хлопці оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і обстоювали свою думку, аналізують труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу наскільки по-шкільному працюють діти, і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.
На завершальному етапі хлопці обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам’яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення. Потім в шкільному дворі вони беруть участь в конкурсі малюнків на асфальті. Закінчується адаптаційний період першокласників святом “Присвячення в учні”.
Значимим моментом цього періоду є батьківські збори. Вчитель прояснює очікування батьків від навчання їх дитини в школі, знайомить з особливостями навчання і специфікою нової учбової ситуації, розповідає про перші труднощі і успіхи дітей, проявлені в ході адаптаційного періоду.
Однією з проблем вчителя початкових класів є адаптація учнів, прибулих з інших шкіл в 3-4 класах. Адаптація учнів в цих умовах повинна відбуватися природно, молодший шкільний колектив має бути готовий прийняти до своїх лав новачка. Це новий друг, потрібний класу, повноправний член колективу.

Загальні поради батькам першокласників:


v Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
v Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
v Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, – провини дитини у цьому немає.
v Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
v Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було зауважень!” тощо. У дитини попереду важка праця.
v Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
v Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
v Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
v Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
v Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
v При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то …” Часом умови ставляться важкі – й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
v Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
v У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
v Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.


ІГРИ В СЛОВА ПО ДОРОЗІ ДО ШКОЛИ 

 Потяг
Гравці називають слова по-черзі. Треба назвати слово на букву, на яку закінчилося слово попереднього гравця. Це аналог гри «в міста», але для маленьких дітей правила легше - слова беруться будь-які, а не тільки з географії. Потім гру можна ускладнювати, називати тільки тварин, тільки їжу...

 Леопард
Леопард повинен все робити на одну літеру алфавіту. Наприклад, сьогодні буква «М»: леопард миється милом, мерзне, їсть морозиво, майструє маленькі машинки. Чим довше речення зі слів на одну і ту ж літеру, тим краще.

 Протилежності
Мама називає слово, а дитина відповідає словом, протилежним за змістом: день-ніч, кислий-солодкий.

 Яким буває?!
По черзі підбираємо визначення до слова, хто більше не зможе придумати - програв. Наприклад, кішка буває пухнаста, лагідна, біла, спляча.

 Що буває?!
Гра зворотна попередньої. Називаємо, що може мати дане визначення. Наприклад, пухнастим може бути сніг, ковдра, волосся, кішка.

 Що можна зробити з ...?!
По черзі називаємо предмети, наприклад, з паперу: зошит, книжку, літачок. Хто не може нічого назвати - програв.

 Ось предмет, а з чого люди зробили його?!
Зворотня до попередньої гра. Мама називає річ, а дитина каже, з чого вона зроблена. Наприклад, стіл - з дерева, будинок - з каменю.

 Що всередині?!
Мама називає предмет, а дитина каже, що може бути всередині нього. Наприклад, яйце-курча, гаманець - гроші, літак - пасажири.

 Що було раніше?!
Мама називає слово, а дитина каже, що було раніше. наприклад, варення - ягодою, калюжа - дощиком, лист - брунькою.

 Що буде якщо?!
Запитуємо, що буде, якщо з'їсти 100 цукерок, або якщо довго-довго бігти, або якщо навчитися літати.

 Складаємо віршик
По черзі придумуємо рядки вірша. Виходить дуже смішно, особливо якщо грати всією сім'єю!


  5

Пам’ятка для батьків п’ятикласників «Особливості адаптації учнів до нових умов навчання в середній ланці»

Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі. Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

  • Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
  • На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами.
  • У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а інші учні радіють, тому що за ними так вже не наглядають, як в початковій ланці.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

  • Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу.
  • Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителями вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.
  • Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
  • Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
  • Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
  • Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО                                                                  ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

  • Дотримання розпорядку дня. З дітьми необхідно заздалегідь визначити, чи робити їм уроки відразу після приходу зі школи або, навпаки, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо.
  • Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові постійно перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.
  • Спочатку перевірте те, що виконано правильно. Як правило, дорослі в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Варто взяти за правило відзначати, як школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до невірно виконаного завдання без відрази і почуття безсилля.
  • Не слід дозволяти учневі сидіти за уроками весь вечір безперервно. Якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в виконанні домашнього завдання, то треба припинити це марне заняття. Необхідно надати допомогу в його виконанні.
  • Кількаразове переписування. Не змушуйте дитину писати спочатку в чернетці й кілька разів переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.
  • Розуміння матеріалу. Домагайтеся, щоб учень досконало зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання.
  • Допомога в заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною.
  • Дорослим варто звернути увагу на невербальні сигнали. Дуже багато невербальних сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки про це не підозрюють. Напруженість пози дорослих, зітхання, підняті брови й інші прояви «мови тіла» - все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко сприймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань:

  • пригадай, що розповідав на уроці вчитель;
  • прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками;
  • читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше;
  • щоб краще запам’ятати матеріал: назви, визначення, дати – запиши їх у чернетці;
  • закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане;
  • прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися;
  • розкажи прочитане про себе і вголос;
  • якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитаного змісту, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

  • уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі, якщо забув, то подивися у підручнику;
  • якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі;
  • виконуючи завдання, пиши не поспішаючи, але й не занадто повільно;
  • не відволікайся на сторонні справи;
  • якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у дорослих;
  • важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків перепиши у зошит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

За матеріалами сайту www.naurok.com.ua/

© 2020. Всі права захищені.